Невідома Україна | Буцький Каньйон (Черкаська область) (25 фото)

130 кілометрів Одеською трасою до Жашкова. Потім 30 кілометрів звивистою дорогою до селища міського типу Буки і ви потрапляєте в царство скель, водоспадів, зеленого солдата і заниканого Леніна. Посеред рівнин — справжній гірський пейзаж. І чудовий відпочинок для тих, хто втомився від міського гамору і хоче подихати свіжим повітрям. Туди ми їздили в суботу, про що і буде моя фоторозповідь.
Шуруючи по Одеській трасі ми набрели на величезне поле червоних маків. А маків було до фіга і вони були дуже класні. Шкода, що ці квіти в зірваному стані стоять не більше години. А то було б красиво. Хоча так красивіше.

А це вже сам Каньон і моя жона на його краю. Висота там близько 40-50 метрів. До того ж більшість схилів не пологі, а звичайні скелі, при вигляді яких в скелелазів буде потужний і миттєвий оргазм. Спускатись до води досить легко, можна заїхати машиною одразу за мостом, а можна поступити як ми — залишити тачку зверху і спуститись стежечкою до більш диких і кращих місць.

Контраст взагалі бомбовий. Зверху звичайна центральноукраїнська рівнина — синє небо, зелені квіточки, запах сіна й шум води. Дуже красиво.

А внизу одразу велетенські скелі, майже гірський потік, водоспадики і перманентне враження, що цього тут бути просто не може і що зараз ти не в Черкаській області, а десь ближче до Карпат.

Водичка дуже чиста, хоча в затоках є і латаття. Ми самі не купались, тільки ноги і пиво мочили. Зате трохи вище за течією були шальоні хлопаки, які не тільки плавали наввипередки але й зі скали стрибали з дикими криками та гучним зануренням. Всі залишались живі, отже вода там справді глибока.

А ми в цей час заховались від сонця під скелею і розклались там табором. Пекли мнясо, пили пиво, відпочивали і тринділи за жисть, насолоджуючись чистезним повітрям. Це вам не Київ з його пробками та смогами.

Ближче до вечора вибрались вже догори, до сонця. В принципі, там легко можна розбити палатку і чудово заночувати. Місця дуже багато і види просто фантастичні.

Я ж в цей час клацав щось, балансуючи на брилах понад потоком. Якщо хтось висоти боїться, то краще туди і не лізти. А то можна гепнутись за милу душу. І тоді ніхто ваших кісточок не збере. ГгГгГ! Жарт)

А це невідома споруда, частково збудована внизу, біля самої води. Її призначення так і залишилось невідомим — може якась гідроелектростанція. Але водночас взагалі незрозуміло яким чином туди змогли будівельні матеріали відтранспортувати — там немає жодного підходу зі сторін. Ото таке.

А це файні види навколишніх видів.

До речі, по цим брилам валить вода, яка скочується в дуже великий котлован, з якого вже далі фугує річка. Виглядає воно так, наче хтось спеціально це все виточив і поскладав.

Ще одне видиво файної природи.

А це руїни якоїсь споруди, схожої на замкову. Внизу навіть є якісь ходи, але туди ми так і не полізли. Нічого, наступного разу візьмемо ліхтарі й будемо бавитись в Індіану Джонса та Духа Черкаської Області.

А це власне один з водоспадиків, який потім стікає по вищезазначеній брилі. Вода досить швидка та і виглядає гарно.

Звідси: http://mcstrick.livejournal.com/1236023.html