Уявіть собі: коти-мільйонери, борщ за рішенням суду і мер-тіктокер. А це лише один день в Україні!

Михайло Безпорадний, засновник Інституту прикладної дурні: «Деякі новини – це не про інформацію. Це про тест на міцність вашої психіки».

Привіт, пацани і пацанюні! З вами ваш улюблений стендапер-аналітик по дурні, і сьогодні ми знову пірнаємо в той сюрреалістичний світ, який ми гордо називаємо Україною. Бо 12 жовтня 2026 року – це був просто якийсь бенефіс абсурду. Якщо вам здається, що ваше життя нудне, то після цього огляду ви зрозумієте: нічого ви не знаєте про нудьгу! Погнали!

Мер хоче замінити світлофори тіктокерами: чиновники-інфлюенсери – це вже не жарт!

Ну, ви чули? Чули про те, що мер одного з обласних центрів (не буду показувати пальцем, але його прізвище римується з «хабар») вирішив, що світлофори – це застарілий мотлох? Мовляв, не працюють вони на сучасну молодь! І знаєте, яке було його геніальне рішення? Замінити їх… тіктокерами!

Так, ви все правильно прочитали. Тіктокерами-інфлюенсерами, які мають стояти на перехрестях, робити якісь свої тренди і під це регулювати рух. За його логікою, це має «налаштувати комунікацію з молодим поколінням» і «підвищити довіру до місцевої влади». Я просто впав.

Це ж як це має виглядати? Стоїть чувак в костюмі жаби, танцює під «Біля тополі» і в паузі такий: «А тепер, шановні підписники, чекаємо зеленого світла, бо там ще один тікток-інфлюенсер робить челендж з пішоходами». Це ж не перехрестя буде, а філіал “Телебачення Торонто” просто неба. Або ще краще: «Не забудьте поставити лайк і підписатися, а то вас зараз знесе фура!».

Я собі уявляю: їдеш такий на роботу, а тобі в вікно водій тіктокерського регулювальника кричить: «Свайпніть вліво, бо там корк!». Ну, хіба не геніально? Це ж скільки грошей піде на навчання цих тіктокерів, на їхні костюми, на нові телефони для зйомки контенту? А потім виявиться, що вони самі не знають, як регулювати рух, але зате у них 100 тисяч підписників. Це вже не місто, це якийсь великий TikTok-хаус.

З нетерпінням чекаю, коли почнуть судити за порушення ПДР, бо ти не поставив лайк під відео регулювальника.

Скандал дня: котячий інстаграм-акаунт купив блогерці віллу на Балі, а вона «не при чому»

Оце новина, від якої в мене кіт почав дивитися на мене з підозрою! Відома українська блогерка-мільйонниця, що заробляє на рекламі якогось там детокс-чаю, потрапила в скандал. Виявилося, що вона «забула» задекларувати розкішну віллу на Балі. Ну, дрібниці, з ким не буває?

Але от її виправдання – це просто шедевр. Вона заявила, що віллу купив… її котячий інстаграм-акаунт! Мовляв, кіт Лео, у якого 500 тисяч підписників, сам заробив на рекламі рибних консервів і придбав цю нерухомість. А вона, блогерка, тут «абсолютно ні при чому, просто доглядала за котом-інвестором».

Тобто, розумієте, тепер у нас не тільки люди мають ФОПи, а й коти! Це дно, пацани, це дно! Я тепер думаю, може, і мені завести кота і зробити йому інстаграм? Він буде постити свої селфі з миски, а потім купуватиме мені машини, квартири і, може, навіть квитки на нормальний стендап. Геральт би матюкнувся, дивлячись на такий абсурд.

Інтернет, звісно, вибухнув мемами про «котів-інвесторів», «котів-олігархів» та «кому належать ваші інстаграмні улюбленці». Це ж тепер кожен, хто має кота, може його питати: «Лео, а ти не хочеш нам купити будинок на Лазурному березі?».

Найкраще: вілла була зареєстрована на офшорну компанію з Кіпру, яка належить, як виявилося,… іншому коту, який теж має інстаграм і рекламує котячий корм.

Львівський суд зобов’язав сусідів їсти борщ разом: «задля примирення»

Це, друзі, настільки сюрреалістично, що я ледве стримуюся, щоб не почати плескати в долоні. У Львові стався просто епічний суд. Два сусіди, які п’ять років сварилися через паркан, який хтось там поставив на 10 сантиметрів не в той бік, дійшли до суду. І що вирішив суддя? Штрафи? Знесення паркану? Ні!

Суддя, мабуть, передивився якихось серіалів про психологів, бо він зобов’язав цих двох сусідів… ходити один до одного в гості кожну неділю на борщ, «задля примирення». Так і написано в рішенні! Кожну неділю, по черзі, варити борщ і разом його їсти. І так мінімум пів року.

Уявіть собі цю картину: сидить за столом два мужики, які ненавидять один одного більше, ніж політик – закон, і кожен думає: «От би йому в борщ насипати солі від душі, щоб аж очі повилазили!». Це ж які страсті там кипітимуть! Це ж краще за будь-який серіал на Нетфліксі. Ало, це 911, я хочу викликати поліцію, бо мій сусід пересолив мені борщ!

Я не знаю, що це за інноваційний метод врегулювання конфліктів, але я вже бачу, як адвокати починають спеціалізуватися на «борщових» справах. Ти приходиш до юриста і кажеш: «Мій сусід не поклав сметану в борщ! Це порушення умов примирення!». І це не жарт, це ж реальність тепер.

Сподіваюся, що наступним кроком буде обов’язкове спільне переглядання матчів з футболу або вирощування кроликів.

Музей однієї полички у Львові: «Експонат був, але пішов у Європу»

Ну, і наостанок – про культуру, яка у нас завжди з приколом. У Львові відкрили новий арт-простір. Так званий «Музей однієї кімнати». Заходиш ти туди, а там… одна порожня поличка. І на ній табличка, яка просто розірвала мій мозок: «Експонат був, але він пішов у Європу».

Я просто впав! Це ж наскільки треба бути геніальним, щоб придумати таку інсталяцію? Який «глибинний сенс» хотіли передати автори? Може, це про українські зарплати? Чи про наших чиновників, які теж «пішли в Європу» разом з грошима? А може, це про те, що всі хороші речі рано чи пізно виїжджають?

Відвідувачі тепер змагаються, хто краще розгадає цю загадку. Деякі кажуть, що це метафора на еміграцію. Інші – що це сатира на порожні обіцянки. А хтось просто стоїть і тупо дивиться на порожню поличку, бо згадав, як його сусідка теж поїхала до Польщі. Спанч Боб би теж сидів і медитував над цим, я впевнений.

Я ж думаю, що експонат просто втомився від українських реалій і вирішив взяти квиток на Wizz Air, поки його не поцупили. Це вам не Лувр, це Україна. Тут експонати мають свою волю.

І знаєте, що найсмішніше? Вхід до цього музею пластний. Так, за те, щоб подивитися на порожню поличку, треба викласти 50 гривень. Це вам не просто так, це за «глибинний досвід».

Ну що, як вам 12 жовтня 2026? Не такий вже й нудний день, правда? Сподіваюся, ви реготали вголос, бо я особисто ледве тримався, коли писав це. Пересилайте другу, нехай теж знає, як ми тут живемо!