Вот прислали…. кто что думает по этому поводу?

Мене звати Віталік. Народився я 11 жовтня 1985 року.
14 жовтня 2006 року відбулась подія, що змінила все моє життя.

Сталось ця подія близько дваняцятої години ночі.
Ми з другом Андрієм їхали на мотоциклі Ява-350 у сусіднє село до моєї дівчини.
Назустріч нам їхало два легкові автомобілі. Коли ми наблизились до них — задній автомобіль пішов на обгін… За кермом новенького Ланоса був дільничий інспектор м. Берестечко. Він нас збив… Обидва автомобілі зупинились. В кожному з автомобілів було по 3-4 пасажири. Всі повиходили перелякані але ніхто ні не викликав швидку, ні надав першу медичну допомогу. Все робилось для того, щоб приховати сліди злочину. В якийсь момент мій друг Андрій прийшов до тями і зміг викликати швидку по мобільному телефону. Швидка приїхала приблизно через пів години. Нас знайшли на відстані 30 метрів від місця удару. Вже у лікарні лікарі давали мені 2% шансів на життя. Я втратив ліву руку (до верхньої третини плеча), ліву ногу (до верхньої третини стегна), розтрощено селезінку, отримав забій головного мозку, забій нирок, забій органів грудної клітини, втратив багато крові. Мій друг отримав відкритий перелом лівої гомілки, дві тріщини тазу, перелом лівої руки. До сьомої години ранку лікарі боролись за моє життя, потім тиждень лежав без свідомості в реанімації на апаратах підтримки життєдіяльності. Ніхто з лікарів не думав, що я буду жити, але останнє слово не за людьми. Бог бачив мене і по молитвах матері і народу Божого я залишився живий. Місяці в лікарнях, операції, тепер протезування.

[email protected]
http://vitalikcherniahovskiy.blogspot.com/