Микола Васильович ГОГОЛЬFEST (текст)

Люди завжди хвилюються, коли настає час нових звершень – це правило життя. Наші давні знайомці, гурт «Проти ночі», не є виключенням з цього правила.

Нещодавно колектив дізнався про те, що в них з’явився шанс виступити на відомому ГОГОЛЬFEST. А там де Гоголь, як відомо – там і «гоголівщина». Тому лідер гурту, Олександр Кравченко, вирішив діяти у системі координат великого класика. Всім чотирьом учасникам «Проти ночі» було запропоновано саме проти ночі – даруйте за каламбур – гадати по книжкам Миколи Васильовича. Обрали найпростіший варіант – відкрити будь-який том Гоголя і прочитати першу-ліпшу цитату, на яку потрапить палець. Прочитати по черзі – що ж пророцького вийде з тих цитат.

Влад Козлов, барабанщик гурту, відкрив книгу на повісті «Ніч проти Різдва», прочитавши наступне:
«Як же, мамо! Та ж чоловікові, сама здорова знаєш, без жінки не прожити».

Інші музиканти, оцінивши символічність тексту, голосно засміялися, дивлячись на нову вокалістку гурту, Олю Діброву. Оля не знітилася – їй не звикати до чоловічої уваги, лише чарівно посміхнувшись, теж відкрила томик класика і красивим голосом зачитала присутнім:

«Хлестаков.
А мені подобається тутешнє містечко. Звісно, не так багато людей – ну що ж? Адже це не столиця. Чи не правда, адже це не столиця?

Поштмейстер.
Цілковита правда»

Це був уривок з «Ревізора». Всі знову засміялися, бо гурт «Проти ночі» веде родословну із Вишневого, що є містом-супутником Києва в південно-західному передмісті. «Гоголівщина» продовжувалася. Прийшов час гадати і Євгенію Тусменко, гітаристу колективу. Євгеній довго квапився з вибором, але нарешті відкрив том на «Сорочинській ярмарці». Кашлянувши, він прочитав:

«Люди, на похмурих обличчях яких, здається, вік не прослизала посмішка, притупували ногами і здригалися плечима. Все лунало. Все танцювало».

«А хіба не правда?» – запитав лідер гурту, басист Олександр Кравченко. «І тут Гоголь все вірно нам переказав про фестиваль імені себе. «Все лунало. Все танцювало» – гадання, мені здається, саме в точку. Ну ж, тепер спробую і я побувати у ролі містика».

Сашко відрив книгу на фразі з «Тараса Бульби»: «Там гуртом уляглася ціла купа; там ще один мостився, як би його найкраще влягтися, і заснув просто на дерев’яній колоді. Останній, найміцніший, ще намагався щось мурмотіти; врешті і його підкосив непоборний хміль, повалився й він»

Кімната вибухнула сміхом – присутні згадали цьогорічні гастролі і їх наслідки. Всі пророцтва були вірними. Гоголь черговий раз надихнув молоді таланти. «Тихо, тихо… Це з ГОГОЛЬFEST дзвонять!» – зашикав на присутніх Сашко, прикриваючи мобільний телефон, що заходився рингтоном, долонею. «Так… Добре, я зрозумів… Нас це влаштовує. Будемо на зв’язку!» – стверджувально кивав у трубку лідер гурту.

«Ну, що ж…» – Олександр звернувся до притихлих друзів. «Подякуйте Миколі Васильовичу за пророцтва і швидко на репетицію… Бо ми їдемо на ГОГОЛFEST!»